Блог вегана: як Великий піст змінив моє життя

Минає шостий тиждень мого посту. Кілька днів тому я йшла вулицею, на якій живу, і роздивлялась навкруги. На балконі одного з будинків стояли троє чоловіків і пили із прозорих чашок каву із молоком. Вечоріло, на місто спадали сутінки.

У той момент мені дуже, дуже захотілося кави з молоком.

Шість тижнів тому, коли у православному світі почався Великий піст, я відмовилася від м'яса, риби, молока, молочних і кисломолочних продуктів, сиру, яєць і цукру. Я не православна, тому багато хто з мої знайомих і друзів убачав у питанні, чому я це роблю, виключно зовнішній аспект. "Ти робиш це, щоб схуднути", - так впевнено сказав мені мій батько.

Ні, я не роблю це, щоб схуднути.

Великий піст у християнстві - це випробування духу, що вимагає відмови від звичних, приємних речей.

Сучасний світ зациклений на споживанні, на постійному безперешкодному щасті. Враження мають бути щораз дедалі сильнішими, смаки - насиченішими. Ми втрачаємо відчуття реальності за її підсилювачами, штучними добавками. Ми так відчайдушно прагнемо бути щасливими, і їжа - чи не найпростіший спосіб досягти цього.

Моє власне випробування полягало в тому, щоб позбутися цих штучних підсилювачів і сконцентруватися на справжніх, чистих, нічим не приправлених почуттях.

У християн ці почуття, можливо, - і є любов до бога. У мене це радше любов до життя. Хоча, зрештою, чи є різниця?

Прості речі, прості відчуття

Звісно, піст - це, у першу - хоч і не в головну - чергу, складне фізичне випробування. І, мушу визнати, перші два тижні були схожими на нічний кошмар. Я постійно відчувала голод і роздратованість, і власну жалюгідність як істоти, настільки залежної від їжі. Бували моменти, коли я не могла заснути, або моменти, коли ледь могла концентрувати свою увагу.

І аби витримати це, мені знадобилися якраз-таки внутрішні зусилля.

У піст вчишся прислухатися до себе.

У піст також вчишся цінувати смак простих речей - і в прямому, і в переносному сенсі: смак свіжого огірка або солодко-кислого яблука, запах квітучої абрикоси, неспішний недільний гул київської вулиці.

Я сумую за такими простими речами, як солодкий англійський чай на сніданок, чи кулька холодного морозива у ці теплі квітневі дні, чи кава з молоком у надвечір'я.

Від посту до веганства

Але я знайшла дещо більше.

Зараз те, що починалося як семитижневий Великий піст, набирає для мене нового значення. Зараз, коли до кінця цього випробування залишилося трохи більше тижня, я серйозно задумуюся над тим, щоб цю роль вегана, яку я приміряла на себе тимчасово, зробити постійною.

Це розуміння прийшло до мене раптово, десь у третій тиждень цієї історії, коли організм нарешті звик до обмежень - чи, точніше, відвик від надлишку. По-перше, виявилося, що прожити без м'яса, яєць і молока - цілком можливо, і ба-більше, значно краще і легше. Життя у світі, наповненому їжею, більше не потребує від людини споживання висококалорійних, довгоперетравлюваних продуктів.

По-друге - роль зіграли якість продуктів і їхнє виробництво. У ці тижні я звертала увагу не тільки на те, що я їм, але й замислювалася, як, у яких умовах і з чого воно зроблене. Звісно, морквина, вирощена у теплиці, - не те саме, що вирощена у бабусі на грядці. Але це все ще не шматок м'яса із корови, вирощеної на антибіотиках і штучному харчі у загоні, бік у бік із сотнями інших корів.

Я поцікавилася цифрами. Так автори <link type="page"><caption> дослідження для Worldwatch Institute стверджують</caption><url href="http://www.worldwatch.org/files/pdf/Livestock%20and%20Climate%20Change.pdf" platform="highweb"/></link>, що тваринництво відповідальне за викиди 51% усіх парникових газів, пов'язаних із людською діяльністю.

Ця ж доповідь каже, що вирощування рослинної продукції, необхідної для ведення тваринництва, як-от кормової сої, займає значні площі, які людство отримує, вирубуючи сотні гектарів лісів.

Крім того, як довели нещодавно науковці Імперського університету Лондона, <link type="page"><caption> у 2014 кількість людей із ожирінням у світі перевищила кількість людей із недостатньою вагою</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/health/2016/04/160404_obesity_rates_sa" platform="highweb"/></link>.

Причому від надмірної ваги найчастіше страждають мешканці багатих країн із високим рівнем життя. Причому ж, за даними тих самих вчених, недостатню вагу все ще мають понад 450 мільйонів людей у світі.

Тому якоюсь мірою моє веганство - це поза, це акція, демонстрація. Це мій одиничний пікет, якщо хочете. Хоч нас більше, ніж може здатися.

Я не проти молока - воно корисне і смачне. Я люблю домашній сир, який робить моя тітка в селі. Я люблю мамину паску і простий хліб, намазаний маслом.

Але я проти консьюмеризму, проти перевиробництва, проти барвників, підсилювачів і антибіотиків. Я проти <link type="page"><caption> мертвої риби на узбережжях Південної Америки</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/multimedia/2016/04/160412_chile_dead_fish_as_video" platform="highweb"/></link>, <link type="page"><caption> посух у Африці</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/multimedia/2015/12/151209_namibia_drought_ag" platform="highweb"/></link> і<link type="page"><caption> танення льодовиків Антарктики</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/multimedia/2016/04/160413_penguins_sa_video" platform="highweb"/></link>.

Суспільство ліберальної демократії навчило мене, що моє слово - важливе. А за словами, як відомо, мають стояти дії.

Відмова від м'яса - це найменше і найважливіше, що я можу зробити для цієї планети.

Кава з молоком - соєвим

На шостий тиждень свого посту я нарешті знайшла в Києві місце, де подають каву із соєвим молоком. Та як виявилося, смакує вона зовсім по-іншому.

Бути веганом - це взагалі зовсім інші смакові відчуття. Але, зрештою, смак - це лише один із понад двадцяти чуттів, яким ми пізнаємо цей світ.