Книжка для тих, хто живе без ілюзій

Сергій Жадан. Месопотамія. - Харків: Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2014.

Книгу до рук береш тому, що на обкладинці маячить відоме прізвище. Це вже бренд, бо Жадан ніколи не підводить. Кольори титулки - чи то з натяком на державний прапор, чи то на пустелю під чистим небом. Назва книги чомусь викликає стійкий асоціативний ряд із фресок, глечиків, глиняних кавалків та коней.

Змістове наповнення – традиційно в дусі Жадана, з його героями, які далекі від "світського життя", хоча деякі з них цілком при грошах і зв'язках. Хтось із них має мрію, але на рівні нижчого щабля пірамідки, що її громадянин Маслоу люб'язно сформував свого часу.

Герої прості у плані соціальному й складні у взаємопорозумінні зі світом. Вони живуть по-сусідству. Ти чуєш, як вони дихають, сваряться, палять у кватирку і тихо мруть. Ти їх бачиш у тролейбусі, запльованому ліфті, біля кіоску в черзі за сигаретами, у барі, в авто на світлофорі.

Ти точно бачив міцного хлопця і не знав, що за місяць його поховають. Білявку, поверхом вище, що поселила поряд молодика-квартиранта, який нестримно її хоче, а в неї дитина. Чи будівельника, що робив тобі фасад, а його кохання виходить заміж за іншого. На переході ти якось зустрівся випадково поглядом з чоловіком, що спить зі своєю сестрою й боїться розправи від дядька.

Ти їх знаєш і думаєш, що вони звичайні, бо живуть не в яскравих декораціях. А вони борються із собою й живуть у суперечностях.

Кожне оповідання є окремою історією зі своєї трагедією й комедією по суті. Проте ти вже з другої оповідки одразу вловлюєш тонку нитку, що пов'язує людей, ситуації у часі, просторі і книзі. Не одразу зрозуміло, хто кому ким доводиться, але Жадан вміло порозставляє по поличкам деталі так, що не потрібно прямим текстом пояснювати зв'язок між героями. Останні доповнення вносять вірші. Які є смачним десертом із вишенькою в завершенні книги.

Кожна з історій має свій настрій. Починаєш книгу з опису похорону. Якщо маєш гарний настрій, то оповідання швидко оговтує від стану дикиго оптимізму до стану реальності й неминучості завершення будь-чого. Якщо від початку маєш настрій не дуже, то починаєш трохи по-іншому дивитися на смерть.

Друга історія вже назвою своєю каже, що це буде щось ніжне, недосвідчене, й малолітнє. Молоде хлопча, яке боїться своїх бажань і обдумує кожен крок, кожному нагадає юність. І, хай що тоді було, викличе приємну посмішку.

Юність завжди закінчується і змінюється зрілим ставленням до життя, але в деяких моментах продовжуєш відчувати себе безпорадним, особливо, якщо стоїш перед вибором. Особливо, якщо це вибір законного чоловіка. Жінки також бояться ЗАГСів, офіціозу, біганини й родинних зборів. І це в той момент, коли зустрічаєшся поглядом з чоловіком, якого ти хочеш. І який не твій наречений сьогодні.

А чи є в зрілому віці розум, коли починаєш спати зі своєю сестрою? Знаєш, що це не правильно, і ще більший кайф від цього отримуєш. Чи переховуватися в лікарні, слідкувати, аби не знайшли, і так бездумно крутити ігри з медсестричкою.

Чи хотіти офіціантку, що мала цікаве минуле, про яке прагне забути, і постійно бажаючи запитати її про усіх колишніх. Чи бездумно виїхати до Америки і ще більш бездумно повернутися додому, де ти нікому не потрібен й відсутні будь-які перспективи.

Книга про чоловіків, які думають, відчувають і не завжди все розуміють. Книга для жінок, які феміністично ненавидять усіх. Книга для тих, хто живе без ілюзій.

Кожне слово в цій збірці варте того, аби бути прочитаним, осмисленим і зрозумілим.