Гудима: Заміни ядерній енергетиці немає

На тлі ядерної кризи на АЕС в Японії уряди Британії, Німеччини та інших країн Євросоюзу оголосили про додаткові перевірки надійності власних атомних електростанцій. Китай повідомив, що не даватиме дозвіл на нові АЕС допоки не переглянуть стандарти безпеки.

Політики та урядовці намагаються заспокоїти громадян у своїх країнах, а також показати, що вони щось роблять, аби навчитися на новому гіркому досвіді атомної енергетики.

Голова комітету з паливно-енергетичного комплексу у Верховній Раді Олександр Гудима каже, що Україні треба винести уроки з подій в Японії, але без атомної енергії вона не обійдеться, бо альтернативи – "слабенькі".

О. Гудима: Бачите, перші дії політиків чи урядовців є зрозуміло емоційними, але поки що ніякої особливої трагедії – дай, боже, щоб цього і не сталося, - на пошкодженій атомній електростанції немає. Ми знаємо, що Японія це є одна із найбільш технологічно розвинутих держав. То якщо вже в Японії таке сталося, то це означає, що стихія цього разу перемогла людство, але це не означає, що ми масово – у Німеччині, Британії, Америці і Україні – повинні закривати атомні електростанції, що є неможливо, бо є багато держав, ну, наприклад, так, з першого ока – Україна, Франція, Словаччина, Корея, де виробіток електроенергії на атомних станціях є понад 50%.

Бі-Бі-Сі: Зараз необов’язково йдеться про закриття, зараз йдеться про те, щоб винести якийсь урок із трагедії. І ми буквально днями розмовляли з колишнім інженером Чорнобильської АЕС Миколою Штейнбергом, і він сказав, що головна проблема України в тому, що вона не вчиться на чужих уроках. Чи ви би погодилися з цим?

О. Гудима: Така наша доля, тому що те, що нам дісталося, було російське. Як вчитися? Ми отримали після Чорнобиля інші реактори, де вже за 50 років експлуатації на реакторах ВВЕР-1000 чи 400 не сталося жодної серйозної аварії. І Україна є залежною тому, що її атомна енергетика є залежною. Сьогодні можна робити перевірки. Перевірки чого? Допустимості таких самих поштовхів 9 балів, так? Це не перевіряється. Це робиться через прогнози, через статистику. Тут ці атомні блоки, звичайно, проектувалися і будувалися під, скажімо, 6-7 балів, звичайно, не 9 балів. Тобто, мають давати оцінку, чи здатні наші атомні електростанції витримати землетруси такої сили, як в Японії. Ні, не здатні. Але чи будуть в нашій території такі землетруси – це є дуже складне запитання.

Перевіряти треба, але якщо вже є конструкція певного типу побудована за певними технологіями і там не закладено, скажімо, падіння МІГа безпосередньо на атомну електростанцію, так ти її або закривай, або скажи людям, що впаде літак і станеться щось погане. Це не є просте запитання.

Я думаю, що не треба лякати нашими критичними розмовами і так перелякане людство. Треба зробити поки що уроки науковцями, технологами, що сталося, але ще до завершення проблем на японській атомній станції. Можливо, пройде якійсь час, - дай, боже, щоб не було гіршого, - і тоді на підставі тих жорстких аналізів науковців, спеціалістів, МАГАТЕ, інші структури будуть робити висновки і рекомендації. Бо якщо політики зараз будуть робити рекомендації, то це ні до чого не призведе.

Бі-Бі-Сі: Але з іншого боку, особливість атомної енергетики як галузі полягає в тому, що вона нерозривно пов’язана і з політикою, і з державними органами, і так далі. Тому що в той час, коли, скажімо, якісь невеликі електростанції газові чи вугільні можуть бути до певної міри автономними, вони можуть бути місцевими, та атомна галузь не може бути автономною. Вона залежить від держави, вона пов’язана з державою, пов’язана з політикою.

О. Гудима: Звичайно, я погоджуюсь. А для України це ще й Чорнобиль. В першу чергу, хоча Чорнобиль є таким самим явищем і для світу, і для найближчих сусідів, і для європейців. Так що це є спільна проблема…

Бі-Бі-Сі: Але я про інше веду мову. Я не про спільність проблеми. А про те, чи можна взагалі довіряти атомній енергетиці як галузі як такій? Чи не потрібно для неї якихось особливих контрольних, скажімо, механізмів з боку суспільства? Тому що ця галузь настільки пов’язана з державою і з політикою, що про атомне лобі говорять як про факт.

О. Гудима: Я погоджуюся з вами. Так, як би можна було, якби суспільство 50 років тому було таке мудре, можливо, вчені пішли би іншим шляхом і робили би якісь спроби створити щось інше. Сьогодні ми маємо те, що є. І сьогодні робити висновки, як на мене, є передчасно. Треба думати. Якби я був легковажним політиком і не працював на атомних об’єктах, і не був на їхніх посадах, і не агітував за цю ядерну енергетику, то, може, я би сказав: "О! Дуже просто взяти закрити або не будувати нових!" Але суспільство вимагає енергії. І сьогодні говорити, як покривати ті потреби світу, України, Європи в нових потребах енергії, світ не знає.

Бі-Бі-Сі: Я маю перед собою матеріали про те, що до 2020 року Україна має намір ввести у експлуатацію 6 нових додаткових атомних енергоблоків. Чи на тлі того, що відбувається у світі, чи ви погоджуєтеся, що Україні треба і далі іти цим шляхом?

О. Гудима: Абсолютно правильно. Треба іти цим шляхом, змінивши критерії безпеки, врахувавши те, що сталося в Японії, - а ми не знаємо ще, що сталося, тому що тут факти для нас, для українців є не зовсім показовими з огляду на ті критерії по землетрусах, які закладалися в конструкцію ядерних блоків, - але тим не менше, зважаючи на те, що сталося, я буду від імені своєї політичної сили і від тих людей, які розуміються на тому, щоби були розроблені нові критерії безпеки до тих реакторів, які Україна збирається будувати на своїй території.

Бі-Бі-Сі: З іншого боку, чи не припускаєте ви, що в Україні, можливо, зараз занадто велика ставка робиться саме на атомну енергетику? Що альтернативні джерела енергії зараз програють, тому що вони не мають таких потужних захисників інтересів галузі, як має атомна енергетика?

О. Гудима: Ні, не тому, що вони не мають. А тому, що вони є по своєї суті не потужні. Всі альтернативні в Німеччині, в Сполучених Штатах Америки складають до 10%, тобто, вони не мають того потенціалу, що можна говорити, що вони можуть бути конкурентами енергетики на вугіллі чи на газі чи на ядерному паливі. Це є майбутнє.

Тобто, суспільство має додумати такий вид енергії, який би був суттєвим, який би був значним. Тому що альтернативні не є замінниками, вони є слабенькі. Для того треба дуже багато часу і багато коштів. Тобто, ми можемо говорити про щось нове. Потім запаси інших альтернативних – чи сонячна енергія, чи енергія припливу – це є відомо. Але якщо маємо потенціал світовий тих видів енергії, яка може бути використана, не складає більше, ніж 20% від потреби людства.

Так що, якщо говорити про заміну ядерної енергії, мова іде про пошуки іншого виду енергії, іншого, нового, який би зміг замінити ядерну. А ці не є замінниками, ці є в незначному секторі – ну 15, ну 20% можуть замінити, але не можна ставити питання про заміну ядерної енергетики взагалі.

З паном Гудимою розмовляв Богдан Цюпин.