Independent: Тимошенко - головний суперник Порошенка

Cвітова преса пише про повернення в політику Юлії Тимошенко, порівнює сирійський гамбіт Володимира Путіна й Гамаля Абделя Насера та аналізує "тактичну паузу" на Донбасі.

Повернення Тимошенко

Independent публікує статтю, в якій аналізує перетворення Юлії Тимошенко у найнебезпечнішого суперника Петра Порошенка.

"Перше, що помічаєш, - це її очі, а не відому косу. Вони дикі та гіпнотизуючі, вказують на енергію та амбіції, які рухають вперед бурхливу політичну кар'єру Юлій Тимошенко," описує свої враження від зустрічі кореспондент Олівер Керолл.

Після минулорічної невдалої президентської кампанії здавалося, що українці втомилися від Тимошенко, але всього за кілька місяців їй вдалося неймовірним чином повернутися у серце української політики, зазначає видання. Нещодавні опитування свідчать про те, що її партія рухається до впевненої перемоги на місцевих виборах із майже 20 відсотками голосів.

Сама Тимошенко стверджує, що її зв'язок з людьми відновлено після двох з половиною років ізоляції, коли "опоненти могли кидати в мене будь-який бруд". Тепер, на її думку, українці мають шанс тверезо оцінити речі.

Independent нагадує, що в українській політиці успіх традиційно залежить від грошей на рекламу.

Під час минулорічної президентської кампанїї власники основних телеканалів обмежили ефір Тимошенко, вирішивши, що її зірковий час позаду, пише газета.

Цього разу ті самі канали дали Тимошенко можливість "спрямувати її популістський вогонь проти уряду прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, який більшість людей не надто хвалять".

Корупція, соціальні стандарти, дії Росії та нові тарифи на газ - Тимошенко говорить про те, що турбує українців, підкреслює видання.

Навіть доля коаліційного уряду тепер у її руках, пише Independent, оскільки вихід її фракції з коаліції, імовірно, означатиме розвал більшості у парламенті.

"Декілька джерел в уряді припускають, що нещодавно вона використала це, аби лобіювати повернення в крісло прем'єр-міністра - "найскромнішу з її амбіцій", - додає газета.

Історична помилка

Foreign Policy проводить паралелі між нинішніми подіями у Сирії та кризою 1957 року. Тоді кульмінацією боротьби за цю близькосхідну країну стала висадка двох тисяч єгипетських військових у Латакії.

На той час і Єгипет, і СРСР стверджували, що намагаються врятувати Сирію від згубних дій Заходу, але війська ввів саме Каїр, який прикривав свої дії заявами про захист Сирії від потенційного вторгнення Туреччини.

"Єгипет "виграв" Сирію завдяки прямим діям у той час, як інші гравці узялися за дипломатію, в якій намагалися перевершити суперників. (Тогочасний президент Єгипту Абдель) Насер так міцно тримав Сирію, що через чотири місяці Дамаск охоче пішов під його крило, аби створити єдину країну - Об'єднану Арабську Республіку (ОАР)," згадує Foreign Policy.

Нинішня політика Москви на Близькому Сході, імовірно, проводиться з огляду на колишні помилки, підкреслює видання.

Російська влада робить кроки нібито під впливом старого російського арабіста, який закликає перехопити ініціативу, ввести війська у Сирію, підсилити режим Башара Асада та захистити стратегічні інтереси Москви в регіоні, пише Foreign Policy.

У статті наголошується, що дії Насера у Сирії зрештою стали початком кінця "насеризму" (надзвичайно популярного на той час руху), а проблеми, з якими Каїр зіткнувся у Сирії, призвели до розгромної поразки у Шестиденній війні.

"Після провалу у Сирії у 1957 році США могли лише спостерігати за подіями і пристосовуватись до реалій тогочасної ситуації й лімітів американського впливу. Справді, після іракської революції у липні 1958 року, яка виштовхнула на узбіччя прозахідну монархію, три найважливіших арабських країни (Єгипет, Сирія та Ірак) зблизилися з Москвою. Але в Вашингтоні могли майже відчути полегшення.

Адміністрація Ейзенгауера ступила на мінне поле політики Близького Сходу та обпеклася, пише видання, зазначаючи, що, можливо, через 50 років історики пов'язуватимуть нинішні дії Кремля із початком кінця путінізму.

Тактична пауза Росії

Несподіваний прогрес у переговорному процесі щодо сходу України збігся з початком сирійської кампанії Москви та погіршенням стану справ в російській економіці, пише Irish Times.

Видання підкреслює, що рішення лідерів самопроголошених ДНР та ЛНР про відкладення запланованих виборів прийняте на тлі першого за багато місяців справжнього перемир'я та відведення зброї.

Петро Порошенко назвав цей крок таким, що відкриває шлях до повернення України на Донбас, а Кремль - свідченням гнучкості та конструктивного підходу самопроголошених республік, зацікавлених в імплементації Мінських домовленостей.

"Утім, регіональні аналітики стверджують, що крок у напрямку примирення, зроблений сепаратистами, - це лише частина тактичної паузи з боку Росії", - пише Irish Times.

Обмін ультиматумами

"Независимая Газета" розмірковує над тим, за яких умов на Донбасі можуть пройти місцеві вибори.

Позицію України озвучив глава МЗС Павло Клімкін, за словами якого, вибори можуть відбутися після амністії, яка не стосуватиметься тих, хто скоїв злочини.

При цьому людина, яка виявить бажання бути амністованою, має написати заяву в українську прокуратуру, а згодом рішення має прийняти український суд.

"У Києві визнають, що такий підхід може викликати протест з боку ДНР та ЛНР," пише газета. Тим не менш, представники української влади виходять з того, що до рішення суду підозрювані не зможуть взяти участь у виборах, додає видання.

"Така сама ситуація склалася у лютому цього року, коли ДНР та ЛНР проявили гнучку позицію, погодившись відмовитись від курсу на незалежність, але за умови, що Україна погодиться легалізувати та визнати лідерів республік, а також надати ДНР та ЛНР повноцінний особливий статус. Київ тоді відмовився, і в Донбасі відновилися бойові дії," пише "Независимая Газета".

Видання цитує політолога Костя Бондаренка, який вважає, що сторони знову обмінялися ультиматумами, а ситуація залишається у глухому куті.

Огляд підготував Юрій Мартиненко, Служба моніторингу BBC