Країна, де роблять коктейлі з рідкісних жаб

Перу може похвалитися одними з найрізноманітніших у світі флорою і фауною. Природа цієї країни багата і дивовижна, і це дає поштовх нелегальній торгівлі живими тваринами, хоча екополіція Перу і намагається її зупинити.

Обережно: деяких читачів ця історія може неприємно вразити.

На прилавку однієї крамнички на людному базарі Майоріста, що у Лімі, стоять два невеликі скляні акваріуми, де десятками плавають жаби. Їх привезли сюди з гірських районів Анд, причому деякі види перебувають під загрозою зникнення. Продавчиня спритно приймає замовлення від клієнтів, які сидять за стійкою на високих табуретах або чекають своєї черги стоячи.

Приготування "жаб’ячого коктейлю" забирає кілька хвилин. Продавчиня виловлює з акваріума жабу, перерізає їй горло ножем і здирає шкіру так легко, ніби чистить банан. Далі вона трохи підсмажує тушку на сковорідці, додаючи якусь рідину. Киплячу суміш зливає прямо зі сковорідки у блендер, додає інші інгредієнти – перетертий корінь перуанської лікарської рослини мака, вітаміни, фрукти і мед – і натискає кнопку.

Через кілька хвилин вона зупиняє агрегат і з зосередженим виразом обличчя куштує густу зелену суміш. Ще кілька ложок меду, хвилинка у блендері – і готовий напій наливається у вузьку високу склянку.

“Цей напій дуже помічний від анемії та болю у грудях”, – пояснює клієнт. Його також називають “андською віагрою”. “Так, він і з цим допомагає, – погоджується покупець. – Та в принципі, що б у вас не боліло, пийте його три-чотири рази на тиждень, і скоро вам стане краще”.

“Смузі” з земноводних, винайдене корінним населенням Анд, набуло широкої популярності. Тут воно коштує п’ять перуанських песо – трохи менше двох доларів США. “За день я продаю близько ста таких коктейлів”, – каже жінка за прилавком. Вона прекрасно розуміє, що деяким з цих видів жаб загрожує зникнення. “Так, нам всім це відомо, але... Якщо зникнуть, так тому й бути. А поки вони є, вони можуть принести користь людям”.

До прилавка підходить подружжя з невеличким пластиковим контейнером. Вони купують двох жаб “з собою”. Жінка пояснює, що вдома вона сама зробить коктейль за старовинним родинним рецептом – ліки від захворювань легень.

Власницю цієї крамнички вже кілька разів штрафували за продаж жаб’ячих напоїв, але вона й далі робить свою справу – а клієнти й далі вірять, без жодних наукових доказів, що ці напої корисні для здоров'я.

Перевезення, продаж й отримання прибутку з диких тварин чи рослин у Перу вважається незаконним. Люди, в яких вилучають тварин чи рослини, які внесені до списку “Конвенції міжнародної торгівлі рідкісними біологічними видами”, можуть за це потрапити у тюрму.

“Щодня ми вилучаємо п’ять-шість таких тварин на місцевих ринках”, – каже Хосе Мігель Руїз з екополіції Перу. Минулого тижня в аеропорту було знайдено шість туканів, що перебували під наркозом. Їх намагалися вивезти за кордон у довгому тубусі”. Але на практиці справа рідко коли доходить до ув’язнення – за минулий рік таких вироків у Лімі було лише сім, каже пан Руїз.

Пан Руїз везе свою команду, а також службовців з Управління лісами і дикою природою, на інший ринок Санта Луцмілла, що на півночі Ліми. Там вони мають перевірити крамничку пані на ім’я Ґледіс Пермудес. Ззовні біля входу у клітках сидять малі кролята і курчата. Біля них – сумний на вигляд великий папуга і кілька екзотичних малих папужок – вони якраз є у списку.

Власниця пояснює, що купила папугу за п’ятдесят доларів і не збирається його продавати. Вона планує навчити його говорити. “Я бачила таких папуг у інших крамницях – якщо вони вміють говорити, це приваблює клієнтів”, – каже вона. Маленькі папужки, утім, продаються.

Пан Руїз конфісковує пташок і наказує Ґледіс Пермудес з’явитися до поліційної дільниці.

Найбільше екополіцію хвилює перевезення і продаж живих тварин. Міріади видів птахів, що водяться у Перу, принаджують колекціонерів і вдома, і по всьому світові.

Переважна частина цієї пухнастої та пернатої контрабанди у крамницях Ліми походить з перуанських територій Амазонії, особливо з регіону Лорето.

На ринку Белен у Ікітосі, столиці цього регіону, буяють фарби й грає музика. Прилавки забиті тропічними продуктами, включно з м’ясом дичини: кайманів, оленів і пекарі (тварини з підряду свиновидих). Закон дозволяє корінним народам Перу полювати задля харчування, але продаж дичини – питання неоднозначне.

Тут також продаються живі тварини. Ось продавець фруктів тримає у руках ігуану. У відповідь на наше питання він дістає з-під прилавка, викладеного бананами, великий таз. У ньому плавають черепашки, ігуани і чотири крихітні каймани – рідкісний вид. Продавець розповідає, що у нього є постійний клієнт: чоловік, який скуповує на ринку багато тварин, вколює їм снодійне і переправляє до Колумбії. Жінка, що стоїть неподалік, вклинюється у розмову і повідомляє, що якось перевозила тварин у багажі, коли летіла до Ліми – і в аеропорті ніхто їй нічого не сказав.

У Перу є й законний бізнес з продажу тварин. Зокрема у регіоні Лорето корінне населення вирощує на експорт черепах і пекарі. Це дає їм заробіток і сприяє збереженню видів. Лорето також славиться експортом декоративних акваріумних риб. Але Рейнер Шультер, німецький біолог і спеціаліст по жабах, який прожив у Перу більшу частину дорослого життя, переконаний, що легальний бізнес часто є лише прикриттям для нелегального.

"В акваріумі з рибою на експорт роблять подвійне дно й під ним розміщують жаб, рідкісних черепах, ящірок. Наскільки я знаю, майже весь нелегальний продаж жаб здійснюється таким чином, у акваріумах з рибою", - каже він.

За словами пана Шультера, покупці – часто німці, з його досвіду – купують жаб з Ікітоса та околиць по п’ять доларів за штуку. Але за рідкісні види колекціонери з різних країн готові віддати 100 доларів і більше.

Дехто вважає, що влада надто сувора у спробах спіймати нелегальних продавців тварин.

“У місцевому готелі був череп каймана, подарований власнику дідусем ще до прийняття Конвенції” – розповідає Річард Бодмер, британський біолог і знавець Амазонського регіону, що мешкає в Ікітосі. “Екополіція конфіскувала цей череп, бо за кожну конфіскацію вони отримують гроші від закордонних спонсорів. Це негативно впливає на місцеву культуру. Варто лише подумати про заведення таких тварин, і ти опиняєшся поза законом. Але ж це частина природи”.

Адміністрацію Обами також непокоїть нелегальний імпорт тварин і рослин з Південної Америки – США є другим за величиною ринком збуту цього товару, після Китаю. Нещодавно уряд оголосив про довготермінове відрядження до Ліми представника американського Управління рибальства і дикої природи.

Втім, Бодмер вважає, що при цьому ігнорується найбільша загроза природі Амазонки – зміна клімату. “Цього року два мільйони тварин помре через затоплення”, – каже він.

“Сюди приїжджають екологічні спілки, що намагаються закрити всі крамнички на ринку Белен – у той самий час, як їхні країни у Північній Америці викидають у повітря увесь цей вуглець, що вб’є два мільйони тварин”.

Природа Перу справді у великій небезпеці – вирубування лісів, надмірне полювання і зміна клімату наклали на неї свій жахливий відбиток. Нелегальна торгівля – лише додаткове задоволення для людей.

У головному лімському офісі екополіції пан Руїз заповнює документи на сьогоднішні конфіскації та затримання з ринку. Літнього чоловіка, якого взяли з двома мавпами-саймірі, відпустили додому через поважний вік. Ґледіс Пермудес, власницю заборонених папужок, затримали на 24 години, але наступного дня відпустили рішенням судді.

А у продавців “жаб’ячих смузі” справи йдуть своєю чергою.

“Буває, що ми приходимо до крамнички раз, другий, десять разів, і врешті-решт вона закривається, – зітхає Фабіола Муноз, директор Управління лісами і дикою природою. – Але через місяць хтось відкриває таку саму крамницю через дорогу”.

Вона рішуче застерігає всіх, хто думає придбати тропічну тварину чи рослинний продукт, який, можливо, походить з Перу: “Якщо на цей продукт немає сертифікату, не купуйте його”.